v_dorozi | Поки

Поки в ріці є рештки прадавніх риб,
А голуби поштові знають своє ремесло,
Мертві пускають корені ген углиб,
І бережуть тілами земне тепло.

Поки пісками лине пташина тінь,
Поки не вистигли рейки цих залізниць,
Поки твій голос чутно – все решта тлін,
В пам’яті довшає список імен і лиць.

Кавові зерна, смажені дочорна,
Поки ще можна брати з собою в путь.
Поки у світі точиться ця війна,
Діти і верби стиха між тим ростуть.

Й поки кружляє небом ворожий дрон,
Горнемось в землю, молячи, щоб пронесло.
Пращури поки наш стерегтимуть сон –
Все іще буде. Все це уже було…