v_dorozi: (ніч-вулиця-ліхтар...)
Вдумлива стаття про неї, її роль, про "соціальних" поетів і - про дружбу - "найлютіший різновид любові": http://save-kolbich.livejournal.com/64406.html#cutid1

пам*ять.....
v_dorozi: (ніч-вулиця-ліхтар...)
коли читаєш електронне повідомлення про загибель. а людина - от вона - у неї "живий" жж із останніми жартами і мріями, профіль в контакті із переліком інтересів, життєрадісні фотки, і - картини в пам*яті, де ви разом пасетесь на сонці босоніж... "знайдена загиблою зі слідами насильницької смерті". за кілька тисяч кілометрів від дому. з цим неможливо жити. так не буває.
v_dorozi: (ай ем лірік хєроу)
Ніки Турбіної:

Благослови меня, строка,
Благослови мечом и раной,
Я упаду, но тут же встану.
Благослови меня, строка.

під катом - іще жмуток її енергії...
Read more... )
v_dorozi: (Default)
Помер професор Анатолій Погрібний...
В це, як, в принципі, і в будь-яку смерть, важко повірити, особливо якщо по моєму випуску з ІнЖу він закарбувався у свідомості активний, сповнений енергії і праведного гніву на студентів-роздовбаїв, що не ведуть чит. щоденники і не можуть назвати жодної збірки Стуса... його боялися і, переважно, не любили, хоча я від тих загальких фобій була далека: і з ним, і з літ-ою стосунки у мене були позитивні... але не про те йдеться, і навіть не про те, що пан Анатолій був справді фанатом і борцем своєї справи, яких мало - про це і про інші його життєві надбання напишуть у ЗМІ, та зрештою, всі, хто знав його, не могли цього не помітити.

згадується той таки навчальний процес, коли було навколо ще молодо-зелено, і перед кожним у вузьку ще щілинку розкривався світ із міріадами різнобарвних перспектив... більшість уже працювало і знало, чого хоче, і хотіння ці, як правило, були більш-менш прозаїчні, ні література, ні, тим паче, поезія у них не входила жодним боком, тому існування викладача, що (на відміну від більшості прєподів) на диво серйозно підходив до діла, вимагав по повній, звісно, не могло не обурювати маси, уми яких були націлені переважно в політику, економіку і соціальну сферу.

З огляду на те, що література у школах і вузах (не спеціалізовних у цій галзі) не користується, м*яко кажучи, попитом й інтересом, справжні (класні) вчителі літературри умовно можна розділити на дві категорії. Перші - "люди-не-від-світу-цього", читають у своє задоволення і для тих одиниць, яким тема не байдужа, глибоко і взаємно ігноруючи решту, а також і програму курсу... вони вічно перебувають на своїй хвилі, але ця хвиля, якщо її вловити, уносить і заворожує... Друга категорія - це люди-борці, до якої належав і пан Погрібний, які всіма можливими методами змушують народ слухати і відповідати по повній, бо знають, що у ніший спосіб ніколи і ніяк цих людей читати не змусиш... Їм байдуже, що ні до, ні після курсу тої нещасної літератури ніхто не читав і не буде, але від дзвінка до дзвінка у нього будуть читати, слухати, думати, і боронь Боже чогось не знати або наплутати - горітимеш від сорому довго і красиво... однак і нудно на їхніх парах також ніколи не буває, навіть тим, хто далеко "нє в тємє"...

спасибі, що він у нас був. можливо, тепер він матиме можливість особисто зустрітись із тими, кого любив і захищав у літературі...
Page generated Jul. 26th, 2017 04:42 am
Powered by Dreamwidth Studios