v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
****

Чуєш, не сси, малий -
Будемо там усі.
Ляж он, чи пий, чи вий:
"...іже на небесі".

Чуєш, не спи, малий -
Вчи на льоду сліди,
Камінь руками рий -
Десь досягнеш води.

Ламаних доль і спин
Стане на сто життів.
Буде - і дім, і син,
Мекка, Париж і Львів.

Чуєш, не лий єлей,
Вийми цвяхи зі скронь -
Прийде твій Прометей,
І принесе вогонь.
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
(Дашці)
...і дня другого місяця свого нісана,
Ти, нарешті, збагнеш скінченність цих мороків і пожеж.
Знімеш бронік. Докуриш "Чорного капітана".
Й сядеш в потяг до Літа - свіжого і без меж...
v_dorozi: (Оленярство)
Знижки пророкують магазини,
Каші вимагають шкарбани.
Ангел у подобі сісадміна
Налаштує доступ до весни.

***

Mar. 1st, 2016 08:56 am
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
Льодовик заморився земну сповивати кулю -
Розірвеш пуповину й спиною прохромиш цей лід.
І вдихнеш, закричиш, і помреш, і зірветься зозуля
Зі старого годинника в первісний справжній політ.

І сліпий бандурист заспіває - спеціально для тебе,
Як піднімешся, стерши з обличчя сліди підошов.
Твій хребет недостатньо сталевий, щоб втримати небо,
Та достатньо людський, щоб зростатися знову і знов.

****

Dec. 22nd, 2015 10:48 am
v_dorozi: (діти)
Збирати себе з осколків,
З асфальту - розпластаний крик,
Судину - в циганську голку,
І стане все "повний шик".

Збирати себе мов "лєго"
Докупи і до зорі,
Роздати всі обереги
Тому, хто в вогні не згорів.

Далеко не білі халати
Мов шкіри змії, в куті.
Ми навчені воскресати,
Як Той, Хто іде по воді.
v_dorozi: (Оленярство)
Я знаю, що ти це прочитаєш і зрозумієш, що це тобі. Шкода лише, що не зможеш прокоментувати.

Ця агонія, мила, агонія нашого міста,
Ботанічних садів, босоніжок і Першого Древа.
Перемовин не буде - ці танки з інакшого тіста,
Ми з тобою, my darling, на цих барикадах forever.

Ця агонія, мила, сестра розпорошеній ртуті,
Естетична і справжня, в червоному з бісером светрі.
Рештки нашого літа ганчір'ям лежать на покутті,
Серце нашої прірви, my darling, в солодкому метрі.

Ця агонія, мила, хронічне невміння сказати,
Загортаєш у дотеп мовчання як в шалик із вовни.
І ітимуть майданами нові і нові паради,
І зв'язки проростатимуть - древні, забуті і кровні.

Ця агонія, мила, єдиний для нас порятунок,
Darling, небові чхалося тричі на наші розклади.
Краплі поту на лобі - мов Божий зухвалий цілунок:
Ми ж завжди переможці - без сумнівів, башти і ладу.
v_dorozi: (ЛИС)
****
Жовтень набрякне в горлі згустком гнилої тиші,
Марністю слів і віри, й страченої трави.
Та серед ночі прийдуть вигнані з замку миші,
Всядуться на порозі, й вимовлять: "Не реви".
v_dorozi: (діти)
(Присвячується Джейн)

Відійшовши від марева матриць і марних дилем,
Перетнувши кордони і вийшовши з дому, мов з себе,
Ти блукаєш солоним азовським сектором "М",
Та дороги незмінно приводять до вічного "Неба".

Назви вулиць і лиця з відбитком античних часів,
Молоко, кавуни, "сємкі-пиво", "Спасибі, не треба!"
Можна скільки завгодно шукати зворотніх шляхів,
Все одно крізь "Республіку Міст" ти вернешся до "Неба".

Від Станиці до повного Щастя - півлітра доріг,
Там воздасться тобі по заслузі або ж по потребі.
Та ти вперто ідеш, не шкодуючи серця і ніг,
І якогось-то дідька постійно приходиш до "Неба".

І не янголи - пси - замахають привітно хвостом,
Ти впізнаєш їх всіх і пізнаєш свій спокій, далебі.
І, мов жінку, пригорнеш цю землю, упавши пластом,
Й над тобою всміхнеться "трьохсоте" обвуглене "Небо"...

* "Небо" та "Республіка Міст" - назви позицій в та біля с. Піски
v_dorozi: (Оленярство)
****
Витягати із тіла кулі, з боліт - себе,
Бездоріжжя за бездоріжжям, а далі - сніг.
Тут давно і надійно нікого ніщо не гребе,
Ті, хто істин шукали, збилися з ліку й ніг.

Той, хто сталкер цих місць, не лишає слід на піску,
Він співає загиблим про теплі краї пісні.
Смикну ручку Зелених дверей, мов гранати чеку,
І Мюнхгаузен з вічності хитро всміхнеться мені...
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
****
Вмій намацати пульс і сутність усіх речей,
Стережися осколків "Граду", й лихих очей.
Ця негода надовго - на морі, небі й землі,
Тож не стій у вікна - навіть вікна сьогодні злі.

Вмій знаходити воду в розривах асфальтових ран,
Не судити того, хто цей степ розміняв на диван,
Запасати у флягу тишу - мов дар богів,
Засинати в чужих будинках під арти спів.

Вмій не зрізати коси - на заздрість усім вітрам,
Накладати на душу джгут, і сонця напитись - в хлам.
Оминути усі розтяжки, надибати тверде дно,
А по тому - хай все горить - розкрити вікно.

А по тому сіяти маки на мінних полях,
І як з тюбика пасту - із себе чавити страх.
Ця негода надовго, my darling, повір мені...
Той навчайся, виживши, жити на цій війні...
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
****

Я веду і ведусь: ці вогні - міражі,
Моє сонце зальопане хмарами рясно.
Я знімаю каску і бронік з душі -
Знов передчасно.
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
****

"Град" прогнозує "Гісметіо" рідкий,
Знов буде ніч для казок і легенд.
Мойри плетуть маскувальні сітки,
Йдуть ешелони у Неверленд.

Знов "Ураган" і хвилюються "Буки" -
Стисне кулак твій малий уві сні.
"Двадцятьчетвертого" тягнуть за руки
Втомлені янголи по стерні.

"Брате, стривай! До Вальгали черга!
Будеш за мною. На от, кури..."
"Глянь - "Дальнобой" вже несеться верхи,
Переганяючи злі вітри!"

Run, Forest, run! Не рахуй свої рани!
Станеш мольфаром, як добіжиш
Від бліндажа під вогнем до нірвани,
Сонце котитиметься туди ж...

Здасться, що п'єш в "Купідоні" каву...
Вибухне матом стара БМП...
Сивий Христос одягне балаклаву,
Й рушить
докупи
зшивати
тебе.

****

Aug. 18th, 2014 10:45 am
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
Коли душа стане сивою в одну ніч
У страху впізнати рідні риси
У рештках розстріляних тіл,
У зачісках "їжачках" та спотворених судомами засмаглих лицях,
Хтось мудрий всередині холодно констатує:
Здатність сивішати - ознака того, що ти живий.
А це вже чимало на наш час -
Якщо не для повного щастя,
До бодай для посмішки.
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
Калі танцює, тонші за долю в неї зап'ястя,
Гострі ключиці, дзвоном браслети кличуть "вернися!".
Що тобі, кшатріє юний, треба для повного щастя?
Десять "двохсотих"... Калі танцює. Корчиться листя.

Бубни, гітари, клуб, орхідеї... Калі танцює.
Що тобі, жоно, що тобі, мамо, ніччю не спиться?
П'ятеро "без вісти". Чуєш - не згадуй Господа всує!
Калі танцює... "Сійся-родися жито-пшениця!"

"Слава героям!.." Калі танцює. Трісне обшивка
Того під небом, що взяв на себе надто багато.
Не врятувала чорно-червона віра в візитки...
Калі танцює, Калі віщує землю крилатим.

Крутиться колесо, Калі танцює, очі мов криці...
Душить краватка біля трибуни шию холуя:
"Вжито всіх заходів!..", "Все під контролем!..", "Твердість позицій!.."
Шапки додолу! Вгору гвинтівки - Калі танцює!
v_dorozi: (Оленярство)
(Із легким реверансом до Наталки К.)

Місто тріщить по швах, стали грифони суддями.
Біль витісняє страх, біль витісняє людяне,
Біль витісняє нас з тіл й паспортів із візами.
Море хитається "Раз" - пси вже воронки злизують.

Море хитається "Два", й кашляє кайнозойщина,
З "Граду" летять слова - спецоперацію спрощено.
Чуєш - горять вітри, спалено липень начорно,
Море хитається "Три". Осінню нас пробачено.

Буде - змете гроза танки, авто і вулиці,
Гільзи роз'їсть роса, Щур нанівець зіщулиться.
Глянь-но - без сліз і слів стали з дубцями пращури.
Буде - з відтятих хвостів виростуть нові ящурі.
v_dorozi: (діти)
****
Мій янгол-охоронець тяжко позіхне,
І знову не вилається.
Йому стане сили читати молитву
І йти слідом,
Стиха накульгуючи.

Невдячна справа - вік не той,
Міць не та.
А дурепа всі лізе
То під вогонь,
То під гору,
То ще чортзна в яке небуття.

Мій янгол-охоронець справжній чоловік:
Утримається від звинувачень і дорікань,
Мовчки витягатиме
З полону, з полину,
З боргів,
З екзистанційних криз
І небезпечних тріпів.

Він лише закурить нишком,
І в серцях зафігачить бичок у зграю голубів,
Коли я стану за твоїм лівим плечем,
Аби не пускати смерть.
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
Хроніка несправдженого розстрілу

Коли нас вестимуть зранку на розстріл,
Буде сонце, і я не побачу море.
Тільки йод і сіль, наче правда, гострі,
Очищатимуть горло і серце хворе.

Коли скажуть стати лицем до стінки,
Вітер обійме як ти, за плечі,
Перед очі, мов відцифровані знімки
Недоречні й безглузді полізуть речі.

Вибач, друже, весна у Криму сувора -
З цього фронту права назад немає.
Буде сонце. Я раптом побачу море...
Залп глушитимуть радісні крики чайок.
v_dorozi: (Нюхмумрик-2)
...із коротким екскурсом до археології та міфології. Відрядження на харківський форум майданів сприяло здійсненню цінного наукового відкриття: австралопітеки не вимерли, вони живі і дуже навіть громадсько-активні, так би мовити. Писано в автобусі, от:

****
Повстануть зі сплячки австралопітеки,
У штанях з лампасами вийдуть з печер.
І стануть на варті дуби і смереки,
І сонце загра на шоломах химер.

І вийдуть грифони, і альфи, й омеги,
І сфінкси, і скунси, що їх легіон.
І стануть тополі, немов обереги,
Пліч-о-пліч із нами тримати кордон.
v_dorozi: (Оленярство)
Колись мені довелося протягом майже місяця брати участь у двох міжнародних тренінгах, в Нідерландах. Була купа народу з різних куточків нашої кульки. Під час заходу в табір прокрався злісний вірус, і всіх почало жорстко косити. У людей підскочувала температура і траплялися інші неприємні речі. Слід сказати, що медицина і охорона здоров*я, при всіх плюсах цивілізованої Європи, не є сильним боком Нідерландів. М*яко кажучи. Люди були трохи в шоці, було неясно, куди йти і що робити. Ті щасливчики, хто з дому запасся антибіотиками, якось трималися. А мудрі просвітлені тренери на всі скарги і запити "шо-дєлать" відповідали одне: "Just take care you drink enough water". Ми старанно дрінкали інаф вотер, благо, він там з крану, цілком придатний до вживання, але ясна річ, користі з того було мало. Хіба психологічна. Так от, те, що відбуваєтсья зараз в країні (до слова - якщо що, моє віртуальне житя на 99% зараз тут: https://www.facebook.com/olena.maksymenko), вірніше, всі спроби вибратися з багна, нагадують поради про "дрінк вотер". Але, за відсутністю альтернатив, як і тоді, робимо це з повною віддачею.

Пити багато води і не піддаватись паніці
Мати паспорт і каску. Перегинати палиці.
Перетинати лінії міста, яке скалічене.
Снайпером на Грушевського наші секунди злічені.

Пити багато води і не вестись на провокації.
Бити у дзвін і в пику. Мати свій дзен і рацію.
Місто кривавить потайки колотими бруківками,
Точки розламів склеює нашвидкоруч наліпками.

З лайкою і молитвою стане безсоння звичкою.
Пахнути димом. Міряти кожен свій день френд-стрічкою.
Правила гри приймаються. Всіх додавати в друзі і
Пити води - ще більше. Й викинути ілюзії...
Page generated Sep. 19th, 2017 05:13 pm
Powered by Dreamwidth Studios